Територіальні органи ДФС
у Дніпропетровській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Щодо порядку та обсягів віднесення вартості імпортованих товарів до складу витрат підприємства при переході зі спрощеної на загальну системи оподаткування

17.11.2016

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 44.2. статті 44 ПКУ).

Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт  суб’єкта малого підприємництва», яке регулює питання  спрощеного бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва (далі – П(С)БО 25).

Пунктом 10 П(С)БО 25 визначено, що суб’єкти господарювання, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу ХІV ПКУ та застосовують спрощену систему оподаткування обліку та звітності, з метою складання фінансової звітності визнають доходи і витрати за національними положення бухгалтерського обліку.

Нормами підпункту 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Статтями 138, 139, 140, 141 та підрозділом 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено порядок розрахунку різниць, якими обумовлено збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування, та встановлено виключний перелік підстав для коригування.

Нормами ПКУ в діючій редакції не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при придбанні товарів у нерезидентів, які не зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПКУ.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі – П(С)БО №16).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО №16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (пункт 10 П(С)БО №16).

Згідно пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі — П(С)БО №9) первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до норм пункту 9 П(С)БО №9З одночасно із збільшенням доходу від реалізації імпортованих раніше товарів до витрат підприємства (собівартості реалізованих товарів) у звітному періоді включається саме вартість імпортованих товарів та фактичні витрати.

Таким чином, формування доходів та витрат під час перебування як на спрощеній системі оподаткування, так і на загальній системі оподаткування відбувається за загальними правилами бухгалтерського обліку.

Одночасно слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  (п.2 ст.6 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в України»).

Таким чином, щодо остаточної відповіді з питання ведення бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

 

Додатково:

Податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункт 14.1 стаття 14 ПКУ).

Згідно з положеннями статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Для отримання необхідної інформації і вичерпних усних відповідей з питань податкового законодавства Ви маєте можливість звертатись до контролюючого органу, в якому Ви, як платник податків, перебуваєте на обліку та Інформаційно – довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України за багатоканальним телефонним номером 0-800-501-007 (безкоштовно із стаціонарних телефонів). Режим роботи Інформаційно - довідкового Департаменту Державної фіскальної служби України з 8 год.00хв. до 20 год.00хв. щоденно, крім суботи та неділі. Відповіді також надаються Контакт-Центром Державної фіскальної служби України факсом та електронною поштою через мережу Інтернет (idd@minrd.gov.ua).

До списку